"Я хочу жити не рабом, а вільним, як людина!"

      Людина може жити вічно, якщо живуть її справи. Хороші справи. І якщо сади час від часу потрібно оновлювати новими саджанцями, то є вічний, нев ’ янучий сад – сад   творчості Миколи Никаноровича Магери. І складається він, насамперед, з великої любові до людей, до природи, до навколишнього світу... А проріс він   прекрасними книгами... Кожного першого вересня, у день свого народження, він приїжджав на    рідну Дунаєвеччину, щоб разом із школярами відчути хвилюючу радість   малинових переливів шкільного дзвінка.   Не менш тривожними   були зустрічі на малій батьківщині і в день випуску. Тоді письменник неодмінно пригадував 1941-й, коли за кілька днів до окупації рідного міста отримав атестат зрілості. Найбільшим бажанням для юні, яке він висловлював, це – бажання миру та здійснення мрій.      Мабуть, немає жодної школи району, де б не побував Микола Никанорович. Його любили діти, бо, незважаючи на свій поважний вік...