Перейти до основного вмісту

Про авторів, подяки

  Сайт розроблено учнями Дунаєвецького НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія" відповідно до умов Всеукраїнського конкурсу «Літературна візитка краю» Національної спілки письменників України та Малої академії наук України.

  Наша команда:
  • Буняк Таїна - ілюстратор;
  • Стаховська Дарія - кореспондент, відповідальна за комунікації;
  • Буняк Олександр - адміністратор сайту;
  • Ватралюк Ілля - оцифрування матеріалів;
  • Іванов Олександр - медіаредактор.
   Керівник команди - учитель інформатики Буняк Микола.
 Дякуємо за консультацію бібліотекарям Дунаєвецької міської публічно - шкільної бібліотеки Думанській Галині Володимирівній та Хозінській Галині Яківній.
 Дякуємо головному редактору районної газети «Дунаєвецький вісник» Байталюк Валентині Богданівні за надані матеріали. 



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Їжачок

 Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани.   Їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили руками і ховали до кишень, в сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями.   Неподалік на лавці сиділо двоє школяриків: набурмосений хлопчик з непокірною чорною чуприною, що з’їжилася над високим чолом, і білява дівчинка, очі якої висвічували погожим небом, а губи нагадували дві скибочки перестиглого кавуна. Поруч стояли портфелики з книжками. Вона, жестикулюючи тонкими руками, щось тихо доводила чорноокому.   Але той, заклавши пальці в кишені вилинялих синіх штанів, не помічав ні пішоходів, ні каштанів, які іноді падали коло самісіньких ніг, ні голубоокої.   Раптом дівчинка побігла за каштаном, що покотився на край тротуару. Він ще не вилупився із своєї темно-зеленої домівки,...

Синьоокий серпень

  Чи бачили ви, як цвітуть Петрові батоги? Не бачили? І не знаєте, які вони? Може чули, як старенькі їх іще називають диким цикорієм! А ростуть вони на узбіччі доріг, на занедбаних пасовищах, під плотами, на смітниках. Аж до серпня стирчать голі, безлисті кущики з довгими прутиками.   І раптом сонячного ранку серпень розвішує по тих довгих прутиках круглі шматочки синього-пресинього неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети милують очі доти, поки сонечко із зеніту не зверне до заходу. Тоді квіточки, наче по команді, скручуються, ховаються у пазухи, і стає знову кущ непривабливим аж до наступного ранку. А як тільки вранішнє сонечко вип'є із прутиків росичку, то і заяскравіють неповторної краси сині квіточки. Від кольору цих квіточок у нашому селі Могилівці здавна місяць серпень називали синьооким.