Перейти до основного вмісту

Фотогалерея

Микола Магера та його відзнаки.


З словом до читачів (Презентація повісті «Кам’янецькими стежками»
 в Дунаєвецькій районній бібліотеці) 
8 жовтня 1989 року

Хліб-сіль дорогому земляку. 
2002 р. 


Почесному громадянину м. Дунаївці нагороду вручає голова
 райдержадміністрації Ю.В. Кучерявий
У день 75-річчя з ювіляром М.Н. Магерою. О.А. Савчук,
 В.С. Прокопчук, Ю.І. Кузнєцов 
1 вересня 1999 р.

З 80-річчям письменника-земляка привітали дунаївчани. 
1 вересня 2002 р.

У день презентації повісті «Кам’янецькими стежками». 
Квітень 1990 р.

 Під час відкриття пам’ятника композитору Владиславу Зарембі 
в Дунаївцях Микола Ластовецький, 
Микола Магера, Віктор Прокопчук 
19 червня 1999 р.

На пам'ять матусі.
17 липня 1945р.
За робочим столом.
 1970р.

З М. Магерою його колишні учениці,
кондидати наук, доценти- Г.О.Ткачук та Г.О.Дорош


Викладач Хмельницького педучилища.
1976р.

М. Магера на виступі, про твори.

М. Магера та його портрет у 
Дунаєвецькій районній бібліотеці.

Залишаюсь у книгах. Ваш Микола Магера.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Їжачок

 Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани.   Їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили руками і ховали до кишень, в сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями.   Неподалік на лавці сиділо двоє школяриків: набурмосений хлопчик з непокірною чорною чуприною, що з’їжилася над високим чолом, і білява дівчинка, очі якої висвічували погожим небом, а губи нагадували дві скибочки перестиглого кавуна. Поруч стояли портфелики з книжками. Вона, жестикулюючи тонкими руками, щось тихо доводила чорноокому.   Але той, заклавши пальці в кишені вилинялих синіх штанів, не помічав ні пішоходів, ні каштанів, які іноді падали коло самісіньких ніг, ні голубоокої.   Раптом дівчинка побігла за каштаном, що покотився на край тротуару. Він ще не вилупився із своєї темно-зеленої домівки,...
Дописати коментар
Докладніше

Синьоокий серпень

  Чи бачили ви, як цвітуть Петрові батоги? Не бачили? І не знаєте, які вони? Може чули, як старенькі їх іще називають диким цикорієм! А ростуть вони на узбіччі доріг, на занедбаних пасовищах, під плотами, на смітниках. Аж до серпня стирчать голі, безлисті кущики з довгими прутиками.   І раптом сонячного ранку серпень розвішує по тих довгих прутиках круглі шматочки синього-пресинього неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети милують очі доти, поки сонечко із зеніту не зверне до заходу. Тоді квіточки, наче по команді, скручуються, ховаються у пазухи, і стає знову кущ непривабливим аж до наступного ранку. А як тільки вранішнє сонечко вип'є із прутиків росичку, то і заяскравіють неповторної краси сині квіточки. Від кольору цих квіточок у нашому селі Могилівці здавна місяць серпень називали синьооким.
Дописати коментар
Докладніше
☌