Знахідка

  У неділю сонячний день покликав Сашка і його тата в садок до роботи.

  Вони згортали перепріле за зиму торішнє листя кожен своїми граблями. Ще взимку батько виготовив для сина залізні граблі, лопату і сапу. Звичайно, кожна ця річ відрізнялася від справжньої лише трохи меншими розмірами.

  Сашкові граблі наче під нечутну музику танцювали між кущами смородини і порічок, обережно гралися з навислими до землі аґрусовими колючими вітами.

  Від роботи у хлопчика розчервонілися щоки, до спітнілого чола поприлипали темні кучері, які вибилися з-під коричневого беретика. Він розстебнув ґудзики на нейлоновій куртці і взявся до листя навколо розлогого куща калини. Раптом побачившу неглибокій ямці щось схоже на м’яч. Що це? Підійшов ближче, нагнувся — і впізнав їжака.

 — Тату, — закричав Сашко на весь сад, — я знайшов мертвого їжака!

  Батько оглянув згорненого в клубок звірка і сказав:

 — Їжак, Сашуню, живий. Він всю зиму проспав під калиновим листям. Тепер вже скоро прокинеться.

 — А що він їв узимку? — запитав хлопчик.

 — Нічого не їв, бо спав, — пояснив батько.

 — Тату, візьмемо їжачка до хати, — попросив Сашко.

 — Ні, сину, накриємо його листям, хай ще поспить. Гаразд?

 — Гаразд. А коли його пригріє сонечко і присниться зелена травичка, тоді він прокинеться?

 — Так,сину.

  Вони накрили їжака листям і пішли працювати подалі від того місця, аби дочасно не розбудити звірка.